Не так часто ми замислюємося, яку роль відіграє мистецтво в нашому житті, який вплив воно має на людину. Театр - мистецтво. Недарма було сказано: «Все життя гра, і люди в ній актори». У  нашому театрі є людина, яка половину свого життя присвятила служінню театральному мистецтву – це генеральний директор – художній керівник театру, народний артист України – Олександр Андрійович Книга.

В кінці березня театр імені Миколи Куліша вибухнув гучною прем’єрою. 29-30 березня  на головній сцені херсонського театру пройшов бенефіс Олександра Книги під назвою «Містер театр».

Чуттєвий, емоційний, щирий, артистичний, веселий та музичний -  такого Олександра Книгу глядач ще не бачив, такого бенефісу ніхто не очікував. Режисери заслужений діяч мистецтв України, Ірина Корольова та Сергій Новачук вирішили відійти від алгоритму звичайної концертної програми та створити неймовірно ніжний, дуже теплий, та по рідному затишний святковий вечір.

Глядачів занурили у світ Олександра Книги, його дитинство, юність та зрілі роки. Розпочалась програма з відомих нам козаків, до залу увірвалися Тур, Грай та Око, які і почали відкривати невідомі сторінки відомого Книги.

Наступний етап змусив глядачів дістати хусточки адже далі на сцені звучали щирі, проникливі та теплі слова жінці, яка подарувала нашому театру директора, Україні народного артиста, а Херсонщині справжню перлину, мова йде про матусю нашого директора. Глядачі побачили у народному артисті люблячого та вдячного сина. Пісня, яка була присвячена неньці Олександра Андрійовича розчулила навіть найскупіших на емоції глядачів, зал зі сльозами на очах аплодував стоячи.

Далі з Херсона глядачі потрапили до села Покровка  Очаківського району Миколаївської області, де і народився Олександр Андрійович, познайомилися з його родиною та дізналися декілька унікальних фактів з життя артиста. Приблизно у віці 5-ти років малий Сашко вже перший раз вийшов з батьком у море і навіть, трохи порибалив на самодурі! Професія моряка можливо б і стала життєвим вибором, та була  у світі ще одна стихія, що на рівних правах могла посперечатися з морською,- мистецтво!

З мальовничого селища глядачі перенеслись у морський простір Тихоокеанського флоту, де необізнаний сільський хлопчик перетворився у  головного корабельного, старшини, а також став спортивною «зіркою» частини – кандидатом у майстри спорту з легкої атлетики!

Але море не забрало Олександра Книгу і зійшовши на берег в Херсоні став студентом кафедри режисури Херсонського училища культури. Роки студентства були дуже насиченими, цікавими та продуктивними. Після знайомства зі студентством Олександра Андрійовича глядачі опинились у селі Виноградово Цюрюпинського району, де він став директором Будинку культури і пропрацював там аж цілих сім років.

Далі Олександр Книга разом з акторами зіграли для глядачів фрагмент з п’єси Бомарше «Безумний день або митарства Фігаро!». Сміх заполонив весь зал театру. Ця сценка повернула наших глядачів з Цюрупинського району до головної сцени театру імені Миколи Куліша. У 1989 році Олександр Андрійович став спочатку заступником директора, а потім вже і директором нашого театру.

На сцені з’являється легендарна людина на бенефісі якої, не так давно виступав Олександр Андрійович, а тепер він прийшов підтримати свого «театрального сина». До глядачів вийшов найкращий Попандопуло  із Одеси народний Артист України, Анатолій Толок. Зал стоячи аплодував народним артистам та не хотів відпускати їх зі сцени.

Після феєричного повернення Попандопуло глядачам розповіли дуже цікаву історію про дівчину, що народилася і виросла у театральній родині. Вона грала на фортепіано у оркестрі, вчила вокальні та хорові партії з акторами. Згодом з легкої руки Олександра Андрійовича та тодішнього головного режисера театру Володимира Бегми, стала справжньою артисткою, майстром сцени. Мова йшла про народну артистку України Олену Галл-Савальську, вона подарувала директору неймовірну пісню, яку співала в унісон з глядачами та оркестром.

В слід за Оленою Галл-Савальською на сцену вийшла ще одна прима нашого театру – заслужена артистка України, Ружена Рубльова. Зал був у захваті, реакцію глядачів було чутно навіть надворі. Глядачі поринули у творчу атмосферу колективу нашого театру. На театралів чекав грандіозний голівудський номер від артисток-вокалісток Таїсії Новачук та Наталії Вишневської. Це була англійська пісня з херсонським шармом.

Своєрідною родзинкою став виступ заслуженого артиста України, Сергія Михайловського, який незважаючи на травму виїхав на сцену у візку, чим викликав неабиякий фурор серед глядачів у залі. Після феєричного виступу Сергія Михайловського стався ще один історичний момент. Прямо на сцені головний диригент театру Артем Філенко вчив Олександра Книгу диригувати, учень виявися не тільки музичним, а й неймовірно артистичним тому дует був приголомшливий. Мистецтво перевтілення та чари театру перетворили Олександра Книгу в Олега Вінника, херсонські вовчиці були в захваті.

Звичайно у кожного творця повинна бути муза, яка надихатиме його на звершення та створення чогось дивовижного і неймовірного. Понад десять років тому Олександр Андрійович зустрів свою музу – дружину Оксану. Вальс директора зі своєю дружиною залишиться приємним романтичним спогадом у пам’яті наших глядачів. Атмосфера кохання проникла у кожне серце. Романтичний настрій продовжили артисти балету Ірина Браговська, Євгенія  Бусс та Владислав Буренко, які мовою свого тіла розповіли про те, яким може бути кохання.

Всі жінки нашого театру підготували сюрприз для Олександра Андрійовича, подарувавши йому номер пронизаний любов’ю та величезною повагою. Глядачів довів до сліз вірш доньки Олександри, який був неймовірно теплим та щирим, привітання молодших дітей та навіть внуків. Вечір закінчився чудовим номером, шаленими оплесками та горою квітів.

Нам вдалося поспілкуватися з винуватцем свята, Олександром Книгою і він нам розповів, як проходила підготовка бенефісу:

Чи задоволені ви своїм бенефісом, чи вдалося втілити все задумане?

По-перше актор та режисер ніколи не повинен бути задоволеним, тому що досконалості немає меж, звичайно походу ми, щось коректували та змінювали. Мені здається, що перш за все нам вдалося показати свою сім’ю, мені було приємно, коли наші гості, які приїхали з Києва, казали, що у нас вийшов душевний та сімейний вечір. Насправді ми так і хотіли, я не хотів пафосу та офіціозу, цього і так дуже багато в наш час, в нас дійсно міцна театральна сім’я, яку ми і хотіли показати. Я вдячний кожному працівнику театру не тільки за бенефіс, а й за неймовірний сюрприз, який вони підготували на мій день народження. Я якось обмовився, що вже 40 років плачу профспілкові внески, але жодного разу не їздив кудись за путівкою. Театр зібрав кошти, кожен працівник приймав в цьому участь, та подарували мені подорож до Праги. Це те, що було просто необхідним для мене, бо я дійсно вже збирався на пенсію, тому що стомився і морально вже стало важко, але після п’яти незабутніх днів у Празі, які я провів зі своєю дружиною, я відпочив та набрався сил, щоб знову служити театральному мистецтву. Зараз мені хочеться ще більше працювати, ще раз наголошую на те, що ми повинні бути національним, тому що цей колектив вартує того. Дякую всім, кожному працівникові, я цілую їм руки, хочу наповнити їх душі теплом, щоб ми могли зробити ще багато-багато цікавих речей.

Що для вас було найважчим у підготовці бенефісу?

Чесно кажучи, тексти лягали найважче, тому що кожного дня ти приїжджаєш на роботу у тебе бухгалтерія, купа якихось проблем і переключитись складно, ось зранку я їх повторював, а приїхав до театру вирішив декілька питань і одразу забув те, що вчив. Також я боявся підвести всю творчу команду, оскільки маю звання народного артиста України, яке я отримав як художній керівник, а не актор, але мені не хотілося змарнувати всі зусилля, які доклала вся наша творча команда.

Режисер-постановник бенефісу Ірина Корольова розповіла,  у чому полягала основна складність при підготовці:

Основна складність полягала в тому, що в театрі дуже насичений робочий графік зовсім недавно ми випустили велику концертну програму і у нас було дуже мало часу для підготовки бенефісу. Було психологічно і морально важко, як для мене, так і для всієї творчої команди. Балетмейстери, хормейстери, костюмери, артисти оркестру, актори, художники по світлу, оператори звуку виконали величезну роботу. Однією з складностей  для нас стала травма заслуженого артиста України, Сергія Михайловського, оскільки було багато номерів з його участю, але хочу відзначити, що він великий молодець, тому що зібравши всі сили і волю в кулак все-таки вийшов на сцену та чудово відпрацював. Ми боялися осоромитись, тому що крім наших улюблених херсонців в залі були і відомі театральному світу люди, були гості з Києва, Одеси і навіть Румунії. Я рада, що ми все-таки змогли зібратися і зробити, на мою думку, досить гідну програму, яка вийшла дуже теплою, душевною, вона дійсно була присвячена Олександру Андрійовичу. Крізь всю виставу колектив нашого театру показав свої справжнє ставлення до нашого директора, весь бенефіс пронизаний любов'ю і теплим ставленням до нього. Олександр Книга великий молодець, йому було дуже важко, адже не грає кожен день вистави, а тут він головний герой, йому потрібно і співати, і танцювати для нього це теж було свого роду випробуванням. Приїхало багато гостей і Олександр Адрійович повинен був кожному приділити увагу, а це дуже відволікає від сцени.

Ми дізналися у режисерки про те, як з’явився задум святкового вечора:

Тут, як кажуть з пісні слів не викинеш, тому що це життя людини його дитинство, юність, студентство, доросле життя - пройшовши весь цей тернистий шлях, він став тим, ким ми його бачимо зараз. Не відразу всі почесті і лаври впали на голову - це результат величезної праці. Ми хотіли показати весь цей шлях від мрійливого хлопчиська до серйозного чоловіка, який вміє нести більшу відповідальність, я сподіваюся, що нам це вдалося.

Автор: Марина Гайворонська