Херсонський театр імені Миколи Куліша підготував для своїх глядачів справжній новорічний сюрприз. У репертуарі театру з’явилася нова комедія за п’єсою Рея Куні «Він, вона, воно, покійник». Комедія – це джерело сміху, а сміх, як всі знають, продовжує життя. Театр вирішив подарувати своїм шанувальникам сміх та радість, щоб вони забули про всі сумні моменти, які трапляються в житті та отримали насолоду від чудової акторської гри. Головний режисер театру Сергій Павлюк у день свого народження презентував виставу з неоднозначною назвою «Не турбувати».

Із затишного та рідного Херсона глядачів перенесли у величний та розкішний Лондон, де вони стали свідками того, як помічник прем'єр-міністра, цілеспрямований життєлюб Річард Уіллі, замість участі в нічних дебатах в палаті громад вирішив провести час в готелі з дуже привабливою заміжньою секретаркою. Але на заваді планів став покійник, ревнивий чоловік, любляча дружина та сама доля. Вистава вражає неочікуваними поворотами, появою нових героїв та лондонським гумором з херсонським шармом.

Ми мали нагоду поспілкуватися з головним режисером театру Сергієм Павлюком, для якого грудень став знаковим, адже йому присвоїли почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», а 22 грудня він відсвяткував день народження. Під час бесіди Сергій розповів нам деякі подробиці щодо нової вистави.

Розкажіть чому вистава отримала назву «Не турбувати»?

Тому що в готелі табличка «Не турбувати» – це особиста справа того, хто знаходиться у номері, тобто у нашій виставі це місце, де люди платять гроші та можуть робити все, що вони хочуть. «Не турбувати» – це значок, який вішається, щоб ніхто не заходив і не заважав, тобто це той момент, який підкреслює так звану приватність території. Звичайно, ми могли назвати «Він, вона, воно, покійник», ну і що, і хто б прийшов на «покійника»? Наприклад, в МХАТі виставу за цією п’єсою назвали «Номер 13», оскільки сама кімната у їхньому готелі мала номер 13.

Ми вирішили відійти від цього та створили два готельні номери 48 і 50. Кожен режисер та кожен театр може зробити з матеріалом те, що він хоче та те, що вважає за потрібне. Наша творча команда вирішала дати виставі досить таки лаконічну назву «Не турбувати», тому що всі дії, які відбуваються на сцені вимагають того, щоб героям дали спокій та не чіпали їх, щоб вони мали змогу спокійно заховати того небіжчика та приховати можливу зраду.

Як проходив набір акторів?

Ролі були розібрані не одразу. Деякі ролі в мене вже були намічені, наприклад головну роль повинен був грати Руслан Вишнивецький, але в нього паралельно з’явилася нова головна роль у іншому проекті, тобто це дуже сильне новорічне навантаження, яке б він не зміг витримати, тому мені довелося ставити на це місце іншого актора.

Управляючого мав грати Сергій Михайловський, але згодом я вирішив дати йому роль помічника прем’єр-міністра. Одразу я затвердив Павла Костенко, який грав містера Пігдена, Тетяну Проворову, яка грала секретарку, та Вікторію Королько, яка втілила образ портьє. З Вікторією взагалі вийшов цікавий момент, тому що в п’єсі портьє чоловік, але я вирішив, що у нашій історії це буде жінка, завдяки цьому у нас з’явилася можливість додати виставі новий поворот, що на мою думку, зробило її ще смішнішою. Також завдяки персонажу Вікторії ми додали легку нотку гендерної політики, акцентуючи увагу на тому, що жінки можуть працювати на рівні з чоловіками, мають право освоювати чоловічі професії та боротися з сексизмом на роботі. Валерій Гайфуллін взагалі повинен був грати труп, але згодом ця роль дісталась артисту балету Ігорю Кралічу, який неперевершено виконав її на технічному рівні. Також я одразу обрав Світлану Журавльову та заслужену артистку України Ружену Рубльову, яка не просто зіграла дружину Річарда Уіллі, а й стала автором текстів пісень, які грали у виставі.

В останній момент я зрозумів, що нам треба додати певного шарму в виставу та вирішив створити бек-вокал, ми порадилися з Руженою Рубльовою та взяли ще трьох дівчат Таїсію Новачук та Каріну і Вікторію Кириченко, вони надали виставі певний ефект.

На що повинна надихати глядачів вистава «Не турбувати»?

Вистава повинна надихати на гарний настрій. Взагалі, чесно кажучи, я не люблю комедії, тому що вони не несуть певної смислової нагрузки. Першочерговою задачею для мене як для режисера було зробити це естетично та не вульгарно. Ми додали музики – це та річ, яку ми з Олександром Андрійовичем Книгою придумали вже давно – перетворювати просту комедію на справжній мюзикл. І в цьому плані наш оркестр, як завжди, був на висоті, особлива подяка головному диригенту Артему Філенко. 

Основний посил, який повинні отримати глядачі під час перегляду вистави – це те, що треба жити, любити, кайфувати та просто насолоджуватися життям. Як би тяжко не було, щоб в країні не відбувалося – головне кайфувати та жити на повну. Вітаю всіх з Новорічними святами та запрошую до театру, приходьте за гарним настроєм та естетичною насолодою до нас. З театром у серці!

Фото: Денис Максимов

Спілкувалась Марина Гайворонська