У п’ятницю, 13-го серпня, у театрі відбулась генеральна репетиція документальної постдраматичної вистави «6,5», приуроченої до 30-річчя незалежності України. Вистава стала другою після «Не плачте за мною ніколи», яку створили на сценічному майданчику «Сцена на сцені».
Це 2,5 години реальних свідчень вимушених переселенців із Донецька. Тривалість чимала, але ж чи можна скоротити історію життя тієї чи іншої людини? Чи варто робити виставу «зручною», адже життя нечасто буває для нас зручним…
За словами режисера та художника-постановника Андрія Мая, «6,5» – це вистава, на яку ви не придбаєте квитка, тому що давно виснажилися від війни, а вона не закінчується.
Сміливий хід – замість святкової, режисер показує іншу сторону медалі, про яку забули…чи намагаються забути!
«6,5» – це саме стільки тривала війна у той час, коли я познайомився із авторкою Лєною Кудаєвою. Для мене це розмова у 30-річчя незалежності про те, що насправді є у нашій країні і чим ми, окрім парадів, формальних свят та пісень, наповнюємо думки, – зазначив режисер. – Один із героїв у нас – артист оркестру Григорій Воронін – сам із Донецька. Він переїхав сюди та розповідає свою власну, щасливу історію… Він втратив Батьківщину, але отримав Батьківщину. Це не історія поневірянь, а історія пошуку нового місця у Херсоні, де він продовжує бути собою – не контролером, маючи дві вищі освіти, а саксофоністом у театрі».
Робота над виставою почалась у квітні. У період підготовки артисти виїжджали на адмінмежу з Кримом у село Преображенка, з якого видно труби заводу «Титан». Водночас там свого часу перебувала 79-та окрема десантно-штурмова бригада, яка була майже повністю вбита…
Авторка тексту Лєна Кудаєва як ніхто знає, з якими труднощами стикаються вимушені переселенці. Сама вона корінна донеччанка, яка наразі живе у Краматорську.
Для Лєни це був перший літературний досвід. За її словами, у п'єсі вісім героїв: чоловіки, жінки та літні люди. «Це все переселенці, у кожного своя історія – вони десь схожі, але десь різні. І кожен із переселенням справляється по-своєму – пояснила авторка. – Взагалі переселенці – це дуже незручний прошарок населення у нашій країні. Вони ніби як є, і ніби як їх немає… Всі роблять вигляд, ніби нас немає! І добре, що є небайдужі люди, як Андрій Май, які виносять проблему на широкий загал».
У виставі задіяні: народна артиста України Олена Галл-Савальська, заслужені артисти України Тетяна Проворова та Сергій Михайловський, Світлана Журавльова, Євгенія Кірсанова, Наталя Вишневська, Григорій Воронін, Марія Карнаух.
Після у театрі-кафе відбулося обговорення вистави за участі глядачів.
Про дату прем’єри – у наступних новинах театру.
Фото: Вадим Гнідаш
